+380 (98) 300 1100
Колись, у далекому дитинстві, коли дерев'яні іграшки ще не були антикваріатом, я вперше побачила фіалки. Тоді мені було років шість, і я гостювала у бабусі в селі. Пам'ятаю, як зазирнула в її маленьку теплицю, а там – ціла армія маленьких квіток! Різнокольорові, як смайлики на телефоні, що завжди піднімають настрій. Бабуся мене підвела до фіалок і сказала:
«Ось, дивись, це не просто квіти, це маленькі дива!»
І тоді я вперше закохалася у фіалки. Тепер мені вже, скажімо так, трохи більше років, і у мене є онучка Софійка. Їй 11, і вона теж закохалася у фіалки з першого погляду. А як же інакше, адже це в нас сімейне! Якось одного разу вона підбігла до мене і сказала:
«Бабусю, я теж хочу вирощувати фіалки!»
«Ну, звісно, дорогенька!» – відповіла я. І почалося наше веселе навчання.
Спершу Софійка взялася за вибір горщиків. Вона обрала такі великі, наче вирішила вирощувати там не фіалки, а цілий ліс.
«Сонечко, – кажу їй, – фіалкам такі просторі хоромини ні до чого! Вони ж скромні, їм аби затишок та трошки місця».
Ми разом підібрали невеличкі вазони, і я розповіла, як обирати правильний розмір. Далі почали ми готувати грунт. Софійка вирішила, що звичайна садова земля підійде.
«Бабусю, чому б ні?» – питає вона. А я сміюся і кажу:
«Софійко, ти ж не хочеш, щоб фіалки влаштували пікнік з шкідниками? Нумо, краще додамо піску, щоб земля була легенька, та прожаримо її в духовці. Фіалки люблять чистоту, як і ми з тобою!»
Полив фіалок – це взагалі окрема історія. Софійка спочатку лила воду, як з душу, прямісінько на листя.
«Бабусю, чому вони не ростуть?» – дивується вона. Я сміюся і кажу:
«Сонечко, фіалки – це не качки, вони плавати не вміють! Воду їм наливай в піддон, а через півгодинки надлишок зливай».
Софійка дивиться на мене своїми великими очима і каже:
«Зрозуміло, бабусю, тепер я знаю, як їх не втопити!»
Та найбільше я сміюся, коли Софійка намагається розмовляти з фіалками. Вона сидить перед ними і каже:
«Ну, будь ласка, цвітіть, я ж вас так люблю!»
А я їй підморгую і кажу:
«Звісно, любов допомагає, але не забувай про підживлення. Для фіалок потрібен фосфор і калій, щоб вони квітли, а азот – для росту листочків».
Софійка уважно слухає, а потім каже:
«Бабусю, ти справжня фіалкова фея!»
Так і живемо ми з Софійкою та нашими фіалками. Вони завжди додають радості й затишку в нашу оселю. А коли бачиш, як твоє захоплення передається наступному поколінню, розумієш, що ці маленькі квіткові дива – не просто рослини, а справжня сімейна традиція, що зберігає тепло і любов у кожному листочку. Звісно ж, нам допомогають чудові підставки на підвіконня, адже місця на підвіконні не так багато, а горщиків мало не буває! :)